Діти завжди залишаються дітьми.
Навіть, коли весь навколишній світ лише й робить, що намагається вкрасти у них щастя. Воно знову і знову народжується в дитячому серці і, попре страхіття, що бачать очі, створює нескінченно яскравий всесвіт де мрії отримують реальне втілення. Хоча б у снах.
Ми всі побачили, як швидко стають дорослими наші діти, як вони раціонально діють при нових та нових сигналах повітряної тривоги. Як, дивлячись на всі жахіття війни грубішає їх погляд і голос. Але кожного разу, десь там в кам'яних очах ми все-таки бачимо вогник надії.